З історії катедрального храму
Архітектори: Worthmann & Steinbach
Ремонт: 1974-77 рр. Зенон Мазуркевич
Стиль: неовізантійський
Кількість місць: 1,200
За зразком знаменитого собору Святої Софії в Києві, Україна.
Ми зупиняємося біля величавого храму, української греко-католицької катедри св. Миколая. Будівництво велося з 1913 до 1915 років. 27 листопада 1914 р. першим греко-католицьким єпископом у США Сотером Ортинським було освячено наріжний камінь, а першу Службу Божу відслужили на Різдво, 7 січня 1915 р. Історія заснування парафії св. Миколая є найцікавішою серед усіх інших тому, що тут формувалося життя свідомої української громади, попереду якої – сторіччя відданої праці.
Починалося все з хрестин у родині Оленців. Молоді батьки вирішили охрестити сина Михайлом у своєму обряді, запросивши угро-руського священика Віктора Ковалицького, пароха першої греко-католицької церкви святої Марії в Чикаго (церква збудована 30 жовтня 1904 року). За його порадою, під час хрестин 17 серпня 1905 р. народилася нова парафія. У 1906 р. з’явилася на карті Чикаго «малоруська греко-католицька церква св. о. Николая». Емігранти-галичани придбали за $8000 молитовний дерев’яний будинок на вул. Бікердайк і Суперіор, що належав данцям-протестантам.
Перші парафіяльні збори, очолювані о. Ковалицьким, відбулися 31 грудня 1905 р. за адресою: 939 Норт Робі (Норт Деймен). Під протоколом стоять підписи перших парафіян: Михайла Зими, Івана Ціхоня і д-ра Володимира Сіменовича. Важко собі уявити, яким чином можна купити церкву людям, які ледве зводили кінці з кінцями. Із записів у протоколі відомо, що Яків Оленець вніс $500, а Іван Шведа і Петро Винярський – по $1.000 кожний, поставивши під заклад власні хати. Розуміючи, що громада зростатиме, її очільники разом з церквою за $3000 закупили 3 акри лісу на вул. Гіґінс. Тут сьогодні розташований український цвинтар св. Миколая.
Тим часом, у район вулиць Чикаго і Нобел переселялися робітники з району Вест Пулман. Багато з них були безробітними після участі у страйку на сталеварні. Згодом вони влаштовувалися на сталеварню «Дірінг Ко» на вул. Елстон, фабрики з виготовлення паперу «Пепке Ко» та мила «Колгейт». Дізнавшись про відкриття нової церкви, приєднувалися до громади, а під час першої літургії кожен із 51 присутніх склав пожертву в розмірі $1. Вітаючи сусідів, римо-католицька мадярська церква з району вул. Борн Сайд подарувала вівтар. Дохід у сумі $1,469.08 за перше півріччя 1907 р. підкреслював матеріальну відповідальність, покладену на парафіяльну раду і священика щодо сплати кредиту.
Із приїздом до Чикаго нового священика Миколи Струтинського церковно-культурна нива громади позначена активністю. 1 червня 1906 р. отець Струтинський, доктор Сіменович та адвокат Стефан Янович заснували братство святого Миколая, яке стало першим відділом Українського Народного союзу в Чикаго (106 відділ УНС). За ініціативою дружини пароха Емілії Струтинської, у 1907 році тут відкривають «Рідну школу». Згодом, 15 березня 1908 р., засновано сестринство Пресвятої Богородиці (125 відділ УНС), а в грудні того ж року – братство святого Степана (221 відділ УНС). У 1912 р. – створено «Просвіту», яку очолив доктор Володимир Сіменович, і саме ця установа відіграла велику роль у процесі українізації Іллінойсу. При церкві діяв хор імені Лисенка, а з 1914 р. – музичне товариство імені Тараса Шевченка.
Збільшувалася кількість нових емігрантів, що, своєю чергою, наштовхувало на думку про будівництво нової церкви. Значно більшу площу під забудову придбано на перетині вулиць Оклей і Райс, та за проектом американського архітектора І. Штайнберга будівництво велося фірмою М. Раєна. Через 2 роки виріс величавий храм, поєднуючи архітектуру візантійського та козацько-барокового стилю.
Фінансові клопоти не дозволяли братися за розмальовування церкви. Щойно у 1928 році талановиті малярі о. Гліб Верховинський та Теодор Катамай завершили настінний розпис святомиколаївської святині. Директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький на прохання митрополита А. Шептицького допомагав чиказьким майстрам, надсилаючи проекти, шкіци, залучаючи до роботи львівських художників.
Церква була розписана за 6 місяців, вартість робіт складала $38.000. З Італії привезли головний престол з ківотом і два бічні престоли, виготовлені з карарійського білого мармуру. Їх вартість – $8.000. Як бачимо, тодішні парафіяни були вкрай жертовними, віддаючи останній цент на свою церкву.
Співпраця з іконописцями в Україні прослідковується у мотивах східно-візантійського розпису, характерного для української церкви. Найбільш видне місце у внутрішньому оформлені займає величне зображення Марії-Оранти в консі центральної апсиди, майстерно виконане художниками на ввігнутій поверхні. Воно прекрасно поєднується зі золотим фоном усієї конхи апсиди. Під зображенням Оранти – ще одна композиція, запозичена зі Софії Київської, «Євхаристія», а під нею – фігури «Святителів». У них з особливою силою розкривається майстерність портретних характеристик, надзвичайна колористична обдарованість художників-мозаїстів, які створювали ці образи: «Моління», «Св. Іоан Хреститель», «Пречиста Діва» – «Св. о. Миколай», «Св. священомученик Йосафат», «Зішестя св. Духа на апостолів», «Успіння Пречистої Діви». Значне місце в оздобленні відведене мозаїчним орнаментам, якими прикрашено облямування конхи, бокові частини апсиди та її горизонтальні віконні прорізи та внутрішні вертикальні грані підпружних арок. Тут широко застосовані як рослинні мотиви орнаментів, так і суто геометричні. Паралельно замовлялися вітражі, які обійшлися в суму $7.230. Усі вони виконані чиказькою фірмою «Мюнік студіо». Вітражне скло у вікнах продовжує композицію образами двох св. пап Римських – Климентія і Григорія Двоєслова, кожний на тлі своєї церкви в Римі. За ними – св. Кирило і Методій, на тлі монастиря і храму в Велеграді (на Мораві), далі йдуть св. князь Володимир і кн. Ольга зі символічними церковцями в правій руці, на тлі Києва, св. ігумени Антоній і Теодозій на тлі заснованої ними Київсько-Печерської лаври. Також ми бачимо інші вітражні роботи на біблійні теми.
Цікавим було життя парафії під опікою громадсько-релігійної та культурно-просвітницької організації «Провидіння». Вже у 1917 р., під керівництвом Емілії Струтинської, було створено товариство «Об’єднання українських жінок Америки», яке організовувало курси для неграмотних нових емігрантів.
Того ж року розпочала працювати перша парафіяльна вечірня школа св. о. Миколая. В аудиторії під церквою відбувалися лекції з української мови, історії, літератури та катехизму. Проіснувала ця школа 8 років.
1917 р. о. Струтинський та д-р Білик заклали перший відділ «Січі» в Чикаго з метою створення української визвольної армії. Пізніше це товариство переросло у напіввійськову організацію «Гетьманська Січ». Парафіяни церкви св. о. Миколая належали до 1-ї, 13-ї, 14-ї і 15-ї чоловічих сотень, також діяла 16-а січова жіноча сотня жіноча та дві сотні січового Червоного Хреста, що складаються з молодих дівчат. 1918 р. – почали видавати квартальник «Рання зоря».
Події в Україні з проголошенням незалежної держави активізували культурне і політичне життя українців. 30 травня 1918 р. відбулося велике українське віче у парку імені Пуласкі. У марші містом і вічі брали участь близько 10 000 українців. Було проведено збірку на «Національну позичку» для Українського уряду під час української визвольної боротьби і передано в Україну $8.000. Парафіяни долучилися до наступних збірок: «Негайна поміч для рідного краю» – $1.000, на «Рідну школу» в старім краю $1.300, на українських інвалідів, стрілецькі могили і т. д.
1920-1930-і рр. – культурне життя вирізняється концертуванням – оркестрів духових інструментів диригентів Івана Барабаша та Стенлі Сабора, танцювальними фестивалями під керівництвом Дарковича і Василя Авраменка. Про український хор Юрія Бенецького писала американська преса.
Велика американська депресія докотилася до Чикаго, 1929-1931 роки були найважчими. Завдяки отцям-василіанам, які розпочали тут свою місійну діяльність, вдалося врятувати від банкротства саму будівлю церкви та інші парафіяльні приміщення. У 1932 році на 2200 парафіян працювало три священики – о. Епіфаній Теодорович – ігумен, о. Сильвестр Журавецький – парох, о. Андрій Трух – місіонер. Щоби втримати в цілісності громаду, було вирішено одну Службу Божу проводити англійською мовою.
25 жовтня 1936 року відкрито школу, яка підпорядковувалася сестрам-василіанам. А тим часом, слава про церкву Миколая у Чикаго рознеслася по цілій Америці. У 1941 році тут відбувся Євхаристійний конгрес церков східного обряду, а в 1945 році громада раділа призначенню священиком о. Ярослава Ґабра, чикагця, сина своєї церкви. 12 грудня 1961 року він стане єпископом.
Папа Іван ХХІІ підписує указ про створення нового єпископства для українців-католиків у США з центром у Чикаго. Упродовж сторічної діяльності довелося долати різні труднощі. Зокрема, великого удару зазнала парафія в 60-х роках під час календарної кризи – переходу з юліанської календарної системи на григоріанську. Успіхами парафія завдячує своїм єпископам, а це преосвященний Ярослав Ґабро, преосвященний Інокентій Лотоцький, преосвященний Михаїл Вівчар, преосвященний Ричард Стефан Семенюк, преосвященний Венедикт Алексійчук, який очолює єпархію св. Миколая від червня 2018 року.
Оцінювати діяльність нашої громади є настільки ж важко, як і йти її слідами. Ми продовжуємо вивчати унікальне минуле, невіддільне від української культури та історії.
Автор: Марія Климчак
Контакти
Українська Католицька Катедра Св. о Миколая
835 North Oakley Boulevard
Chicago, Illinois 60622
773.276.4537 | телефон
Канцелярія
2245 West Rice Street
Chicago, Illinois 60622
773.276.5080 | телефон
773.276.6799 | факс
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
