З історії єпархії

   14 липня 1961 року Папа Римський Іван XXIII підписав папську булу, яка заснувала Чиказьку єпархію св. Миколая із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) для українців задля душпастирського служіння та організації збільшення чисельності українських католиків на Середньому Заході США та на заході цієї країни. Зміст цього документа був об’явлений спільноті 29 вересня 1961 року. Єпархія буде відповідати за всі штати на захід від штату Огайо, Кентуккі, Теннессі та Міссісіпі, включно з Гавайськими островами та Аляскою. Першим призначеним єпископом став Преосвященний Ярослав Габро, що народився у м. Чикаго, та був рідним сином українсько-католицької парафії Святого Миколая, де сьогодні розташований катедральний собор.

   Єпископ Ярослав був висвячений митрополитом та архиєпископом Амвросієм Сенишином, ЧСВВ, 26 жовтня 1961 року в Соборі Непорочного Зачаття у м. Філадельфія (штат Пенсильванія, США). Його співсвятителями були єпископ Ісидор Борецький і архиєпископ Йосиф Шмондюк. Відтак він був урочисто інтронізований у Свято-Миколаївському соборі 12 грудня 1961 року у присутності Його Високопреосвященства Егідіо Кардинала Вагноці, Апостольського делегата до США, а також багатьох членів ієрархії та духовенства.

   Єпископ негайно взявся за виконання своїх пастирських та єпископських обов’язків, дізнавшись про парафії у своїй єпархії, їх історію, досягнення та проблеми. Серед його ініціатив особливий акцент ставився на релігійних покликаннях і духовному зростанні віруючих. У період заснування єпархії існувало 35 парафій та місій, 25000 віруючих та 31 священик (у тому числі 10 ієромонахів Чину св. Василія Великого).

   Преосвященний Володимир (Вальтер) Паска служив канцлером Свято-Миколаївської єпархії з 1961 по 1971 роки, а преподобний Вільям М. Білінський виконував обов’язки канцлера з 1980 року й аж до виходу на пенсію.

   З 1963 по 1965 роки єпископ Ярослав часто їздив до Риму, де був залучений до роботи Другого Ватиканського собору. Одночасно, у 1964 році виникла серйозна полеміка з причини оголошення про те, що катедральна парафія перейде з юліанського на григоріанський календар. Велика частина громади сформувала комітет захисту традицій Української Католицької Церкви. Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий вирішив суперечку з утворенням нової парафії — святих Володимира та Ольги для вірних, які вирішили дотримуватися юліанського календаря.

   Таким чином, єпископ Ярослав зрозумів необхідність підтримувати зв’язок з кожною частиною територіально розгалуженої єпархії. Для цього він запустив єпархіальну газету The New Star («Нова зоря»). Перший тираж вийшов у світ в січні 1965 року. Ця газета стала інструментом для поширення інформації, директив та євангелізації. Першим редактором був преподобний Ярослав Свищук. Пані Іванна Горчинський змінила о. Свищука як редактора і продовжувала випускати газету протягом 35 років. Сьогодні обов’язки редакторів виконують преподобний Джон Лукас (керуючий редактор) та піддиякон Петро Рудка (український редактор), продовжуючи цю традицію якості та поваги. Згодом єпархія перейшла на електронну комунікацію, і щоб доповнити висвітлення новин та життя єпархії, запустила єпархіальний веб-сайт.

   Влітку 1968 року єпископ Ярослав та вірні парафій Чикаго були благословенні візитом Блаженнішого Патріарха Йосифа Кардинала Сліпого. Цей видатний сповідник віри був звільнений першим секретарем Комуністичної партії СРСР Микитою Хрущовим 23 січня 1963 року, після 18 років праці в радянському концтаборі. Папа Іван XXIII та президент США Джон Ф. Кеннеді взяли участь у тиску на радянського президента, щоб звільнити цього переслідуваного церковного лідера. Патріарх Сліпий прибув до Риму вчасно, щоб взяти участь у Другому Ватиканському соборі, де його зустріли Святіший Отець та кардинали. У 1968 році він також отримав теплий прийом під час відвідин міста Чикаго.

   Єпископ Ярослав був організатором будівництва багатьох нових будівель та проектів реконструкції, серед яких нова єпархіальна канцелярія та єпископська резиденція, побудовану ще в 1969 році. Крім того, з 1974 по 1977 роки єпископ відновив собор, а первісну красу іконопису відновив іконописець Борис Макаренко. Єдиною іконою, що залишилася невідновленою в той час, було зображенням Христа з його апостолами та Його матір’ю, що розташоване у святилищі. Вона зберігається такою ж, як була написана в 1928 році. Окрім того, варто зазначити, що всі ікони були написані за мозаїкою у Софії Київській.

   Єпископ Ярослав був пристрасним прихильником молодіжних програм на єпархіальному та парафіяльному рівнях. З цілковитою підтримкою, місто Чикаго стало місцем першої Єпархіальної молодіжної конференції в 1970 році. Конференція мала дуже позитивну відповідь, оскільки вона щороку відновлювалася у більших столичних областях єпархії.

   Вже від самих початків християнства Пресвята Богородиця породжувала захоплення, відданість та любов у серцях християн. Ця відданість випливає з її чеснот, її бажання допомагати тим, хто цього потребує, та її видатної ролі у справі спасіння людства. Для того, щоб сприяти цій відданості Божої Матері, 8 вересня 1972 року єпископ Ярослав благословив Подорожну ікону Почаївська Богородиця, яка почала паломництво навколо катедральної парафії. Цю духовну програму організували парафіяни собору. До цього дня, у приватних будинках продовжують розміщувати цей образ для того, щоб сім’ї та друзі могли приєднатися до молитви. Багато інших парафій також перейняли це апостольство.

   Після несподіваного розвитку серйозного захворювання єпископ Ярослав Габро помер 28 березня 1980 року. Упродовж всього життя він був слухняним, відданим слугою Христа, Його Церкви та Його людей.

   Відтак канцлер єпархії, преподобний Вільям М. Білінський був призначений Адміністратором єпархії, доки не буде обраний наступний єпископ.

   Тому, 22 грудня 1980 року був призначений єпископом Свято-Миколаївської єпархії отець Інокентій Лотоцький, ЧСВВ. Оголошення було оприлюднено 29 січня 1981 року. Новий єпископ був хіротонізований у храмі Святої Софії в місті Римі 1 березня 1981 року Блаженнішим Патріархом Йосифом Сліпим та співсвятителями — архиєпископом Стефаном Суликом та єпископами Василем Лостеном та Нілом Саварином, ЧСВВ. Святіший Отець спеціально привітав єпископів під час приватній аудієнції, яка проводилася для тих, хто подорожував з США задля відзначення цієї радісної події.

   2 квітня 1981 року у Свято-Миколаївському соборі відбулася інтронізація єпископа Інокентія. Парафіяни катедри тепло вітали єпископа Інокентія в м. Чикаго, де він був ігуменом монастиря і відомим душпастирем парафії святого Миколая в 1960-х роках.

   Єпископ Інокентій визнав неминучу необхідність мотивувати молодь служити Христовій Церкві. Він закликав до молитви за збільшення священичих і чернечих покликань. Кількість духовенства, що досягла віку виходу на пенсію, була вражаючою, протиставляючи єпархію перед викликом майбутніх парафій без душпастирів. Було очевидно, що ситуація потребує виправлення. Єпископ Інокентій ревно шукав і підтримував — як духовно, так і фінансово — молодих кандидатів у семінарію. Його зусилля приносили плоди, оскільки під час його служіння єпископом він очолив свячення 15 священиків, 21 диякона та 15 піддияконів.

   У 1983 році в м. Чикаго відбувся з’їзд «Молодь за Христа», присвячена 50-річчю молодіжного з’їзду 1933 року під егідою митрополита Андрея Шептицького у Львові (Україна). 11–13 листопада в м. Чикаго зібралася вражаюча кількість духовенства, монашества та близько 300 молодих учасників з усіх Сполучених Штатів та Канади. Конференція, ініційована протоієреєм Мар’яном Бутринським із благословення єпископа Інокентія, була запланована для молоді єпархії. У вихідні дні учасникам було надано можливість відвідувати семінари з таких тем, як релігійне переслідування в Радянському Союзі, християнська етика, релігійні теми в сучасних фільмах та майбутнє нашої Української візантійської церкви в Україні та на поселеннях.

   Окрім цього чиказька громада стала учасниками на великому та надихаючому з’їзді, процесії зі свічками та молитви у Соборі Святого Духа, присвяченому 50-річчю Великого голоду в Україні. Його Високопреосвященство Джозеф Кардинал Бернардін, Ординарій з римо-католицької архиєпархії Чикаго, брав участь у служінні з українськими католицькими єпископами Інокентієм Лотоцьким, Василем Лостеном, Ісидором Борецьким та багатьма іншими представниками інших деномінацій. Ця подія була настільки успішною, що впродовж наступних років «Союз молоді за Христом» проходив у містах Філадельфії (штат Пенсильванія, США), Стемфорді, (штат Коннектикут, США) і Омасі (штат Небраска, США).

   Блаженніший Йосиф Кардинал Сліпий відійшов до Господа 7 вересня 1984 року. Представники Свято-Миколаївської єпархії відвідали його похорони у місті Римі. Його помічник, митрополит Мирослав Іван Любачівський, став його наступником як Глава й Отець Української Католицької Церкви. Наступного року віруючі єпархії були вшановані візитом Блаженнішого до Чикаго. Він відвідав ряд парафій у єпархії та вділив благословення людям за їхню роботу для Христа та Його Церкви.

   Єпархія відзначила свій 25-й Ювілейний рік 1986 року трьома днями молитви та заходів. У рамках підготовки завершено реконструкцію собору та іконостасу.

   27 вересня 1986 року єпископ Інокентій очолив святкування урочистої Божественної Літургії подяки, присвяченої річниці срібного ювілею. На урочистостях в соборі та в готелі Westin були кардинал та архиєпископ міста Чикаго Йозеф Бернардін, митрополит та архиєпископ Стефан Сулик, 30 єпископів та багато духовних людей, монашества та вірних.

   Після закінчення єпархіальних ювілейних свят, єпископ Інокентій, духовенство та вірні очікували впровадження ювілейних резолюцій. Вони також почали підготовку до відзначення тисячоліття християнства в Україні — це подія, яку відзначали українські християни в усьому світі. У підготовці до цієї важливої події 1987 рік було присвячено євангелізації та духовному зростанню. Були здійснені паломництва членами єпархії у кожну парафію в їхніх деканатах. Всі наші парафії та деканати висловили свою вдячність Богу своїми унікальними, але дуже успішними способами за славний дарунок нашої християнської віри.

   Також представники єпархії брали участь у міжнародних святкуваннях тисячоліття в місті Римі. З цієї нагоди 10 липня 1988 року Святіший Папа Іван Павло ІІ жертвував Божественну Літургію у базиліці Святого Петра. Єпископ Інокентій також взяв участь у великій та натхненній вечірній службі при свічках на площі Святого Петра.

   31 липня 1988 року, на честь святкування у місті Чикаго вірні заповнили верхній і нижній рівні Свято-Миколаївського собору та подвір’я храму на Божественній Літургії, яку служили один кардинал, 32 єпископи та численне духовенство, співав 100-голосий хор митрополита Андрея Шептицького під керівництвом Юрія Ярмиловича.

   Вдень, під час величезної молитовної зустрічі в Оливковому парку на березі озера, відбулося масове відновлення хрещальних обітів, що стало знаком пам’яті про наше християнське коріння. Цікаві урочистості проходили у кожній парафії або деканаті — Детройт, Каліфорнія, Денвер, Міннеаполіс, Вінсконсин, Північна Дакота, Техас, Індіана та Арізона.

   Єпископ Інокентій відсвяткував своє 75-річчя з дня народження в 1990 році і подав у відставку, відповідно до віку у канонічному праві. Однак, відставка не була прийнята до 1993 року. В той час, як єпископ Інокентій був у Римі з кардиналом Бернардіном на місії милості, 3 липня 1993 року було оголошено, що преподобний Михаїл Вівчар, ЧСВВ, призначений третім єпископом єпархії святого Миколая.

   Владика Михаїл, кваліфікований педагог та опікун, був хіротонізований як єпископ Чиказької єпархії у Свято-Миколаївському соборі 28 вересня 1993 року.

   Під час перебування на єпископському престолі владика Михайло зосередився на питаннях пастирської, організаційної та парафіяльної справи, а також на активізації розвитку Української Католицької Церкви. Будучи людиною великої старанності, він також взяв на себе обов’язки пароха катедрального собору. Він приділяв особливу увагу догляду за хворими та немічними, навідуючи їх, віддаючи турботі про нужденного першочерговий пріоритет.

   У 1995 році єпископ Михаїл скликав дуже успішну Єпархіальну конференцію в місті Чикаго, де були делегати з кожної парафії єпархії. Учасники конференції виступили з доповідями та своїми баченнями щодо адміністративного, фінансового та духовного врядування в церкві та парафії. Ця конференція виявилася настільки популярною, що надалі вона скликалася щорічно протягом семи.

   Варто відзначити, що ці конференції передбачали підготовку лідерів для забезпечення того, щоб миряни в кожній парафії були готові виконувати свою частку відповідальності за зростання Церкви та духовне та євангельське зростання вірних єпархії в новому тисячолітті.

   Отримавши прохання ченців Спасо-Преображенського скиту Товариства святого Івана в місті Ігл-Гарборі (штат Мічиган, США) прийняти монастир в склад єпархі, владика Михаїл порадив, щоб вони провели деякий час у Спасо-Преображенському монастирі на горі Табор в Каліфорнії для роздумів та молитви над цим рішучим кроком. Після завершення цього періоду єпископ Михаїл тепло прийняв їх до Свято-Миколаївської єпархії.

   Виконуючи обов’язки канцлера єпархії, протоієрей Михайло Кузьма, отримав важливе завдання створення Управління захисту дітей на прохання єпископа Михаїла, який керував цим важливим і суттєвим кроком розвитку єпархіальних структур. Служіння економа єпархії здійснював отець Авраам Міллер. Після відставки отця Міллера з причини пастирських обов’язків, був призначений економом преподобний Теодор Вроблицький. Окрім цього, у єпархії на чолі з пані Барбарою Вроблицькою був створений Відділ розвитку та управління.

   29 листопада 2000 року єпископ Михайло Вівчар був призначений єпархом Саскатунської єпархії в місті Саскачевані (провінція Саскатун, Канада). Відтак він був інтронізований 12 лютого 2001 року в соборі Святого Юра у м. Саскатуні. Допоки Чиказький осідок був вакантним, 9 грудня 2000 року єпископ Михаїл також був призначений Апостольським адміністратором Свято-Миколаївської єпархії в Чикаго.

   Щоб забезпечити добробут обох єпархій, єпископ Михаїл Вівчар поділив свій час між Саскатунською та Чиказькою єпархіями. У цей час в єпархії здійснювали своє душпастирське служіння 52 священики (з них 9 отців Чину Святого Василія Великого та 3 монахи з Свято-Преображенського скита), що обслуговували 34 парафії та 4 місії.

   Оголошення про призначення нового єпископа Преосвященного Річарда Семінака з парафії Пресвятої Трійці в місті Карнегі (штат Пенсильванія, США) було зроблено 25 березня 2003 року. Негайно розпочалися необхідні приготування для єпископської хіротонії та інтронізації нового єпископа, які відбудуться 4 червня 2003 року.

   Єпископ Річард відразу розпочав працювати в єпархії. Отець-мітрат Уейн Ручжі з міста Дірборн-Хайтс (штат Мічиган, США) був призначений генеральним вікарієм, канцлером був призначений отець Джеймс Карепін, який водночас очолює Управління екуменізму та євангелізації, а преподобний Леонард Корчинський став директором Відділу формування віри. Згодом, заступником канцлера став піддиякон Петро Рудка, а пан Назар Слобода був призначений приватним секретарем єпископа Річарда Семінака.

   Під час служіння єпископа Річарда фінансові операції єпархії продовжували бути централізованими через п. Ярослава Ханкевича — фінансового директора. Згідно рекомендації спеціально скликаного єпископом комітету, для школи Свято-Миколаївського собору було розроблено трирічний план з метою залучення школи до фінансової стійкості. План отримав значну моральну та фінансову підтримку єпархії та численних спонсорів. Єпископ Річард також наполегливо працював над тим, щоб парафії, що зазнали значних економічних негараздів, не були закриті з цієї причини.

   2006 рік став визначальним для парафії собору та єпископа Річарда Семінака особисто. Парафія української католицької катедри Святого Миколая провела святкову річницю з заходами, запланованими на кожен місяць протягом року. Вони завершилися захоплюючим дводенним відзначенням, підкреслюючи тему святкування «Відображати, відновлювати, виконувати».

   У суботу, 4 листопада, більш ніж 1000 гостей відвідали сторічний банкет у історичному причалі Військово-морського флоту міста Чикаго. Учасники прибули з усіх куточків Північної Америки та з України. Блаженніший Патріарх Любомир Гузар виголосив важливу доповідь, в якій він закликав вірних приєднатись до молитви та працювати над справою християнської єдності.

   У неділю, 5 листопада, святкування продовжилося процесією до собору. У процесії взяли участь представники української скаутської організації «Пласт», Українсько-американської молодіжної асоціації, діти з школи Святого Миколая, парафіяльні організації з прапорами, парафіяни та друзі собору.

   Архиєрейська Божественна Літургія була очолена Патріархом Любомиром, митрополитом-архієпископом Стефаном Сорокою, єпископами Річардом Семінаком, Інокентієм Лотоцьким, Павлом Хомницьким, Миколаєм Самрою, Василем Лостеном, Іваном Бурою та Томасом Папроцкі, а також єпископами Раймоном Гедертом, Тедом Якубовським, і Тімоті Лейном, єпископами-емеритами міста Чикаго. Архиєпископ Всеволод, очільник української православної Чиказької єпархії також був присутнім. На службі взяли участь понад 1500 осіб, що представляли усі верстви української громади.

   15 листопада 2008 року єпископ Річард разом із чиказькими миротворчими організаціями та їхніми представниками взяли участь в процесії та службі, присвяченій 75-річчю Голодомору — геноциду та голоду в Україні, що відбувся в 1932–1933 роках. Френсіс Кардинал Джордж, голова Чиказької архидієцезії, виголосив проповідь на урочистому екуменічному реквіємі, який проходив у соборі Святого Імені.

   Свято-Миколаївська єпархіальна конференція з євангелізації розпочала щорічну і єпархіальну серію заходів, присвячених 50-річчю Свято-Миколаївської єпархії. Єпископ Річард Семінак разом з деканатом Детройту привітав 200 учасників єпархіальних вихідних 4–6 червня 2010 року в місті Воррені (штат Мічиган, США). Духовенство, члени парафії та віруючі Свято-Миколаївської української католицької єпархії приєдналися до молитви, святкування та обговорення. Після конференції відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, банкет та благословення ювілейної ікони, написаної на честь цієї славної події. Ця ікона розпочала паломництво до кожної парафії у єпархії, прибувши до собору напередодні ювілейного свята 24 вересня.

   Єпархія з єпископом Венедиктом Алексійчуком на чолі готова служити каталізатором духовної, просвітницької та громадської діяльності. Єпархія Святого Миколая прагне зберегти не тільки традиції минулого, але і стимулювати зростання нашого духовного і часового існування як східноукраїнської католицької церкви в цьому світі.

Більше про єпархію

04 липня 2021

«Кожна душа – важлива»: як священник УГКЦ в США постійно долає 250 кілометрів до храму, де є сім вірян

Ось вже три роки отець Тарас Милян служить у Чиказькій єпархії УГКЦ. Храми, у яких несе служіння, розділяють сотні кілометрів, на деяких парафіях є лише семеро людей чи восьмеро родин, але отець зізнається, що вже звик цілими днями перебувати за кермом…
17 червня 2021

Владика Венедикт відповідає на важливі питання у ефірі "Радіо Марія"

Велике інтерв'ю з правлячим архієреєм єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаго (США) присвятили питанню віри та її трансформації у світлі сучасних тенденцій та викликів. БЛІЦ - Чому до місіонерства покликані зараз саме світські люди? - Ваша стрижнева…
19 червня 2020 13377

«Чи ти мене любиш?»

Ця розмова, яку ви незабаром переживете, навчила мене дечого дуже важливого. Навіть не…

Заклик 2024

AD copy

Капітальна кампанія

logo.png