Кожна людина має якусь місію щодо мене...

Ми не довіряємо Богові, а самі хочемо бути режисерами свого життя. Прийняття Божої волі в нашому житті — це найперше прийняття себе, як також інших, та обставини. Прийняти — це повірити, що саме Бог дав мені цих чи інших батьків, Бог був за усіма кривдами і несправедливостями, які я перетерпів, та інше.
   Важливо повірити, що саме Бог хотів мене бачити таким, яким я є, з моїми плюсами і мінусами, позитивними і непростими рисами мого характеру. Бо ж у сучасному світі дуже часто ми говоримо про різні пережиття, які кожен із нас мав. Коли подивитися на історію людства, то скільки різних катастроф пережило людство, однак християнська віра береглася завдяки знаним, а більше незнаним праведникам, які завжди оживлювали пригаслу в народі віру.


   Християнин ніколи не перестає вірити, за будь-яких обставинах. Прийняти інших — це побачити, що кожна людина, з якою я зустрічаюся, це подарунок від Бога для мене. Кожна людина має якусь місію щодо мене. Важливо бути уважним і придивлятися до того, що саме Бог хоче вказати через ту чи іншу людину.
   Саме тому важливо розвивати в собі вміння слухати кожну особу, яку я зустрічаю. Слухати навіть не тільки те, що людина говорить, а що хоче сказати, слухати, що Бог говорить до мене через неї.
Прийняти обставини — це усвідомити і вірити в те, що Господь хоче щось промовити до мене через кожну подію, з якою я зустрічаюся. Важливо жити усвідомленням і вірою, що обставини мого життя не випадкові і що це — найкраще місце мого спасіння й освячення, яке Бог міг мені дати.
   Тому найголовніша людина в моєму житті – це та, з якою я тепер зустрівся. А найголовніша справа мого життя — це та, яку я тепер виконую. І найважніша подія мого життя — це та, яку я тепер маю.
   Бог розраховує на кожного з нас, бо дав усі можливості і таланти, щоб послужити ближньому і Церкві там, де Він поставив нас. Лишень би ми жили вірою в це.
Владикта Венедикт Алексійчук (4/19/2020)